Капище Макоши Вознесенівський район, Запоріжжя, Запорізька область

"У язичницькому пантеоні древніх слов'ян Макошь займає одне з найбільш значущих місць. Будучи однією з центральних фігур язичницьких вірувань, богиня Родючості і Долі користувалася особливою шаною у наших предків, особливо у жінок. Варто відзначити той факт, що після насильницької християнізації, під тиском церкви язичницькі образи частково були все-таки перенесені на християнську модель. На сьогоднішній день Макошь втілена в образі Параскеви П'ятниці. Виходить, культ шанування язичницької богині зберігся, правда, в завуальованому і спотвореному вигляді."

"Мокош, Макош (Мокоша) — слов'янська язичницька богиня родючості. Культ цієї богині був настільки поширений, що Мокош навіть входила до пантеону богів, встановленого Володимиром. Походження імені богині не цілком ясне. Наявні джерела дозволяють лише проводити паралелі з дав.-інд. makhah («багатий», «шляхетний») і з грец. μαχηος («хтивий», переважно про жінку, «пишний», «буйний», «розмаяний») чи виводити від прасл. *mokrъ («мокрий»). Деякі сучасні дослідники вважають Мокошу дружиною Велеса. Мокош у зв'язку з цим — богиня родючої землі й рослинності. Виступаючи як посередниця між небом і землею, на весняних ритуальних рушниках завжди зображувалась з руками, піднятими до неба, слугувала джерелом тепла та вологи (на відміну від літніх рушників, де руки опущені до землі, породжуючи зерно, готове до нового врожаю). Мокоша — покровителька дощів та весняних обрядодійств, пов'язаних з ними, покровителька пологів і заступниця породіль. Символами Богині є прядка і веретено. У її культі, очевидно, знайшов своє втілення образ індоєвропейської Великої богині, володарки вологи. Позаяк жінка асоціюється з водою, волога сприяє зародженню життя. Тому Мокош також — господиня й цариця водоплавних птахів, змій і жаб. У її володіннях, а отже, й під її владою, перебувають русалки й берегині. Вона крім того — володарка риб, і теж може поставати в риб'ячому образі. Мокош також вважається покровителькою прядіння і ткацтва. У слов'янських казках розповідається про матір сонця як про «віщу прялю», що нагадує про богиню неба ранніх землеробів. Прядіння — доволі поширений міфологічний мотив, пов'язаний із жіночими хтонічними персонажами, джерелом життя і смерті, долі, родючості. Шматок білої тканини — це атрибут богині. Мокош одержувала в жертву снопи льону та вишиті рушники, які вішали на деревах. Росіяни вважали, що Мокуша (як вони казали) з'являється в час Великого посту — відвідує оселі й наглядає за прялями. Коли жінки дрімають, а веретено все одно вертиться, кажуть, що то Мокуша їм пряде. Мокуша опікується і стриженням овець, тому на ніч у ножиці, якими стрижуть худібку, вкладають пасма вовни — жертву Мокуші."

"зическое дерев'яне святилище, розташоване на північному схилі балки Велика Молодняга. Сучасне святилище має форму корабля. Розташування дерев'яних фігур богів, згідно пантеону князя Володимира в "Повісті временних літ" наступне. З південного боку розташувався Білобог, з північної - Чорнобог; основний Триглав - Перун (по середині), Дажбог (праворуч), Макошь (зліва), перед ними - Собака Симаргл (ніс корабля вказує на схід)."

"Богиня материнства, покровителька джерел."

"Цікаве тихе місце. Можна відпочити у затінку."