Тарасова гора Канів, Черкаська область

"Всього 339 сходинок відокремлюватиме вас від " Як умру, то поховайте мене..". Цікавий факт - більше всього пам'ятників у світі йому. А перший було встановлено у 1919 році в місті Ромни Сумської області."

"Супер вражаючі краєвиди , Тарас вибрав собі достойне місце! Можна заїхати на авто на парковку, можна піднятися пішки по сходах але потрібно мати хорошу дихалку)))"

"Дуже довго чекала на цю поїздку і от нарешті. Від Києва всього 2 години, дорога абсолютно непогана, окрім околиць Каніва. Сама локація дуже сподобалася. Навіть "500 сходинок здоров'я" було приємно подолати - для тих, хто втомився дуже багато місць для відпочинку. Коли бачиш пам'ятник і його місуерозташування захоплює подих. Дуже раджу завітати."

"Нарешті попав на Тарасову гору , я просто в захваті. З оглядового майданчика панорама супер. Також при підйомі на (чернечу гору) цитати кобзаря , та тихо грає мелодія яка ненадокучає . Як Тарас казав як помру то поховайте мене на могилі , серед степу широкого на вкраїні милій , щоб лани широкополі і Дніпро і кручі . Так і виконали нащадки . П"

"Святе місце для кожного українця! Треба обов'язково відвідати! Канівські гори та Дніпро зачарували Тараса Шевченка, коли  влітку 1859 року він плив вниз по Дніпру у с. Прохорівку до свого  приятеля, вченого  М.Максимовича. Історія Тарасової (Чернечої) гори розпочалася 22 травня 1861 року, коли на ній перепоховали Тараса Шевченка. Канівці перейменували гору на Тарасову. Влітку 1884 року за народні кошти на Тарасовій горі збудували перший народний музей Кобзаря — Тарасову світлицю, впорядкували його могилу і встановили монументальний чавунний пам'ятник-хрест. У 1918 році Рада Міністрів Української Держави визнала могилу Тараса Шевченка національною власністю. Сучасного вигляду Шевченківський меморіал набув влітку 1939 року зі встановленням на могилі Кобзаря бронзового пам'ятника та спорудженням літературно-меморіального музею."