Будинок графині Уварової (Терещенко) вулиця Курортна 35, Ворзель, Київська область

Ворзельський музей історії та культури «Уваровський дім»

Ворзель, «Уваровський дім». День Героїв Небесної сотні в Уваровському домі. 20.02.2022, 12.00 – 16.00

День Героїв Небесної сотні в Уваровському домі

У неділю 20 лютого 2022 року з 12 до 16.00 у День Героїв Небесної сотні в Уваровському домі, де підготовлена тематична виставка, пройде тиха акція “Запали свічку пам’яті”. Цього дня кожен небайдужий може прийти сам, або зі своїми дітлахами, і запалити свою власну свічку на згадку та вшанування полеглих людей на Майдані.

День Героїв Небесної Сотні — пам’ятний день, що відзначається в Україні 20 лютого на вшанування подвигу учасників Революції гідності та увічнення пам’яті Героїв Небесної Сотні.

Пам’ятний день встановлено указом Президента України 11 лютого 2015 року з метою увічнення та гідного вшанування подвигу Героїв Небесної Сотні, які віддали своє життя під час Революції гідності (листопад 2013 року — лютий 2014 року).

Цього дня 2014 року на Інститутській вулиці у Києві снайпери розстріляли мітингуючих. За день було до ста жертв, яких назвали «Небесною Сотнею». День 20 лютого став переломним у ході подій Революції гідності і ми вічно будемо пам’ятати тих простих людей, справжніх патріотів, хто полягли в ті дні на Майдані.

Долучаємось до акції “Запали свічку пам’яті!

УВАГА! Захід проводиться з дотриманням усіх необхідних протиковідних заходів, норм і правил.

Всі відвідувачі повинні пред’явити сертифікат про вакцинацію від COVID-19, або ПЛР-тест дійсний 72 год., або медичну довідку про перенесене захворювання на COVID-19.

Без одного з цих документів відвідувачі на виставку НЕ ДОПУСКАЮТЬСЯ.

Ворзель, «Уваровський дім». До Міжнародного дня рідної мови. Лекція. 20.02.2022, поч. 16.00

Без одного з цих документів відвідувачі на лекцію НЕ ДОПУСКАЮТЬСЯ.

Ворзель, «Уваровський дім». Творчий вечір Неллі КУШНІР 19.02.2022, поч. 16.00

Музей історії та культури “Уваровський дім”

Концертна зала ім. Б. Лятошинського

19 лютого 2022 року, субота, початок 16.00

«Для Вас мій вірш і музика, і голос…»

Заслужена діячка мистецтв України

Заслужена артистка естрадного мистецтва України

естрадна співачка, композитор

У програмі концерту пісні власного авторства

Приймаються благодійні внески

Бронювання квитків та довідки: (093) 248-41-29

Відома композиторка, співачка, виконавиця власних пісень.

Найкращий композитор Всеукраїнського фестивалю романсу «Осіннє рандеву» 2008 року, лауреатка премії ім. Б. Хмельницького.

Пише власні пісні різноманітних стилів, а також пісні на вірші інших авторів, зокрема «Партизанська слава», «Україна – держава моя!», «День Перемоги – миру свято», «Рідний Києве мій», «Солдатам Вітчизняної», «Лине пісня з України», «Гімн Одеського земляцтва», «Київ – столиця України» (усі – сл. М. Мо­­розенко); «Вартовий держави», «Ранок» (обидві – сл. В. Дворе­­цької); «Земле моя», «Літо наших мрій», «Не пам’ятай» (усі – сл. Т. Малишок); «Білий сніг», «Рідна мова» (обидві – сл. Н. Христенко); «Довга дорога до тебе» (сл. К. Вишинської).

Всі глядачі повинні пред’явити сертифікат про вакцинацію від COVID-19, або ПЛР-тест дійсний 72 год., або медичну довідку про перенесене захворювання на COVID-19.

Без одного з цих документів глядачі на концерт НЕ ДОПУСКАЮТЬСЯ.

Вхід до глядацької зали припиняється через 15 хв. після початку концерту.

Ворзель, «Уваровський дім». До 190-ї річниці від дня народження Федора Артемійовича Терещенка. 8.02.2022 р.

Федір Артемійович Терещенко

8 лютого виповнилося 190 років від дня народження Федора Артемійовича Терещенка, батька графині Н.Ф. Уварової – видатного підприємця, благодійника, мецената, колекціонера, почесного громадянина міста Києва. На жаль, ця дата пройшла непомітною для загалу, хоча заслуги Ф.А. Терещенка для України можна вважати неоціненними. Багато можна було б сказати добрих слів про цю людину, але у цій статті зупинимося, зокрема, на його благочинній діяльності.

Федір Артемійович Терещенко народився у Глухові 8 лютого 1832 року в сім’ї Артемія Яковича Терещенка, сина чернігівського реєстрового козака, та Єфросинії Григорівни Стеслявської. Він мав братів – старшого Ніколу та молодшого Семена, а також сестру Марію. Його хрестили у Миколаївській церкві м. Глухова, а хрещеними батьками були мешканці Глухова купець 3-ї гільдії Федір Павлович Римарев і міщанка Євдокія Пилипівна Резнікова.

Федір Артемійович з малих років почав допомагати батькові в його комерції. Часу на навчання майже не було, тому Федір закінчив лише Глухівське училище. Щоб отримати університетську освіту навчався приватним чином, а іспити здавав екстерном.

З юності в Глухові Федір Артемійович Терещенко неодноразово займав високі громадські посади — мирового судді, бургомістра міського магістрату, займався справами благодійних фондів, заснованих сім’єю Терещенків у Глухові, а в 1869 p. протягом шести місяців заміщав свого брата Ніколу Артемійовича на посаді міського голови. На кошти родини Терещенків у Глухові було збудованео ремісниче училище, жіночу і чоловічу гімназії, вчительський інститут, банк, безкоштовну лікарню святої Ефросинії, притулок для сиріт, відновлено Трьох-Анастасіївську церкву. Федір Артемійович 1891 року викупив в Глухові будинок, у якому заснував трикласне училище, де готували спеціалістів для цукрової промисловості. Він був опікуном закладів, заснованих у Глухові їхньою родиною, попечителем Глухівської міської лікарні, почесним мировим суддею Глухівського повіту (з 1868), а згодом внесений у І частину родовідної книги дворян Волинської губернії (1871).

Можна сказати, що Федір Артемійович, як молодший брат, знаходився у «тіні» свого видатного старшого брата Ніколи Артемійовича, відомого не тільки, як великого підприємця-заводчика, а й своєю великою благодійною і меценатською діяльністю. Саме за ці заслуги на ознаку 80-річного ювілею Ніколи Артемійовича на його честь була названа 1900 року вулиця Терещенківська у Києві. На цій же вулиці жив і Федір Артемійович, заслуги якого були не меншими. Він завжди намагався бути наслідувати свого старшого брата, якого дуже поважав і навіть в листах до Ніколи Артемійовича звертався до нього «на Ви».

На початку 1870 років, бажаючи розширити свою комерційну діяльність, брати Терещенки переїхали до Москви. Тут Федір Артемович був обраний почесним членом Московської ради дитячих притулків (вересень 1873), членом Московського благодійного товариства (серпень 1874), церковним старостою Тетянівської церкви при московському університеті, продовжив займатися широкою благодійницькою діяльністю, входив до складу рад, очолював московські благодійні комітети.

Наприкінці 1874 року Федір Артемійович переїздить до Києва – слідом за Ніколою Артемійовичем. І відразу ж брати стають почесними членами Товариства “земельних” колоній та ремісничих притулків, а також товариства денних дитячих притулків, Товариства опіки над пораненими і хворими солдатами і багатьох інших комітетів. Федір Артемійович одразу був обраний гласним міської думи.

Неможливо переоцінити для Києва благодійні справи Ф. А. Терещенка. Як і всі інші члени сім’ї, значну частину своїх доходів Федір Артемійович віддавав на благодійні цілі. Ці суми досягали величезних розмірів.

На Подолі, на вул. Нижній вал, 49, він відкрив цілий комплекс безкоштовних благодійних закладів. До нього входили безкоштовний 3-поверховий нічліжний будинок для бездомних на 500 ліжок (1882), їдальня дешевих обідів, притулок для бідних вдів та літніх жінок (1888) та безкоштовний пологовий притулок для бідних жінок (1891). За 20 років роботи нічліжного будинку в ньому переночували 3 млн 358 тыс. 242 жебраки, а за 25 років існування пологового притулку у ньому отримали медичну допомогу 11 259 жінок і народилося 11 350 дітей. На всі ці благодійні заклади Федір Артемійович витратив 120 тис. рублів на будівництво будівель і 225 тис. на недоторканний капітал, відсотки з якого (близько 8773 руб.) йшли на утримання притулків та будинки для бідних сімей. З іншого боку, сам Федір Артемійович, а потім і його спадкоємці давали по 3 – 4 тис. крб. на рік для покриття поточних витрат.

У наступні роки Ф. А. Терещенко відкрив у Києві ще цілу низку благодійних закладів, зокрема прообраз сучасних дитячих садків – денні притулки для дітей робітників, а також відділення безкоштовної лікарні Червоного Хреста, займався справами 2-ї київської гімназії, щорічно, як благодійник, вносив до гімназії 1 тис. крб. 1886 року збудував у цій гімназії домову церкву св. Олександра Невського. За відгуками сучасників, у художньому відношенні вона визнавалася найкращою в Києві. 1889 року за таку діяльність гімназії Терещенко був нагороджений орденом Анни І ступеня. За його кошти ще були побудовані кам’яні церкви — Введенська на розі вулиць Ярославської і Почаївської та Іорданська — на Кирилівській вулиці. Також меценат входив до ініціативної групи з будівництва міського музею, який тоді називався Київський художньо-промисловий та науковий музей імператора Миколи Олександровича, та виділив на ці цілі 25 тис. руб.

Довгий час Ф. А. Терещенко був гласним міської думи, де працював у комісіях з питань малозабезпечених, знедолених та тих, що зійшли з праведного шляху. Йому пропонували балотуватися на посаду київського міського голови, але він відмовився через велику зайнятість благодійними справами.

Федір Артемійович разом зі своїм братом Ніколою Артемійовичем був серед тих, на чиї пожертви біля села Михайлівка-Рубежівка під Києвом було засновано Рубежівську колонію для перевиховання малолітніх злочинців (26.08.1876). Неблагополучних дітей тут мали привчати до сільськогосподарських робіт, щоб у подальшому вони могли забезпечити своє існування чесною працею. Першим директором колонії став О. Д. Ушинський, брат відомого педагога К. Д. Ушинського, а почесним піклувальником – Ф. А. Терещенко. Крім значних грошових внесків він виділив кошти на придбання будівельного лісу та худоби, пожертвував зі своїх власних маєтків породистих корів для організації молочної ферми, 500 пудів борошна, виписав із Москви пожежну машину, закупив сільськогосподарський інвентар. Згодом колонію поблизу Михайлівки-Рубежівки продали, а на виручені кошти та додаткові пожертвування Ф. А. Терещенка перенесли ближче до Києва, на 9-у версту Житомирського шосе (нині це територія житлового масиву в районі колишнього верстатозаводу).

Неоціненними для нас є заслуги Ф. А. Терещенка в колекціонуванні творів мистецтва. Федір Артемійович захоплювався колекціонуванням майже 25 років, був знайомим з багатьма художниками, відвідував їхні майстерні, листувався з ними. У нього часто гостювали І. Ю. Рєпін, І. І. Шишкін, І. М. Крамськой. Першим із київських колекціонерів він відкрив своє домашнє зібрання картин (вул. Терещенківська, 9) для загального огляду. «Зібрання картин відкрите для огляду публіки з 21 лютого по 1 квітня по суботах з 1 до 4:00. Олексіївська, вхід з двору» – таке оголошення Федір Артемійович дав у київських газетах у лютому 1887 року. Зауважимо, що в окремі дні виставку відвідували до 1 тис. глядачів. У колекції Ф. А. Терещенка –роботи Айвазовського, Васнецова, Верещагіна, Ге, Дубовського, Клевера, Клодта, Крамського, Куїнджі, Левітана, Маковського, Перова, Поленова, Рєпіна, Савицького, Саврасова, Сведомського, Трутовського, Шишкіна, Ярошенка та ін. Нині у будинку-палаці, який він побудував спеціально для своєї колекції живопису (за проектом архітекторів В. Ніколаєва та О. Гуна), знаходиться Національний музей «Київська картинна галерея». Його експозиція створена, зокрема, і на базі приватної колекції Ф. А. Терещенка.

Перша дружина Федора Артемійовича – Марія Павлівна Подланьова – також займалась благодійною справою, входила до складу комітетів при Московських 1-му і 2-му пологових притулках. Вдруге він був одружений на Надії Володимирівні Хлоповій, дочці ревізора губернського акцизного правління В. В. Хлопова.

Надія Володимирівна Терещенко (Хлопова) походила зі старовинного дворянського роду Хлопових, який відомий тим, що в 1616 цар Михайло Федорович назвав Марію Іванівну Хлопову своєю нареченою. Проте його дружиною вона так і не стала – через інтриги родичів царя Салтикових. Розлучивши Марію з батьками, яких вислали на воєводство до Вологди, її оголосили невиліковно хворою (тобто не гідною бути дружиною царя) і відправили на заслання в Тобольськ, де вона й провела решту життя.

Надія Володимирівна в усьому допомагала своєму чоловікові, була гарною дружиною. У них народилися діти: Надія (1887) – заміжня за дипломатом В. В. Муравйовим-Апостолом-Короб’їним; Федір (1888) – меценат, громадський діяч, авіаконструктор і Наталія (1890) – згодом графиня Уварова, заміжня за повітовим предводителем дворянства С. С. Уваровим.

Помер Федір Артемійович Терещенко 15 червня 1894 року у віці всього лише 62 років.

За своє коротке життя, спрямоване на допомогу своєму народу, він був удостоєний багатьох нагород.

Його діяльність у цукровому виробництві була відзначена срібною медаллю «за правильну організацію праці та гарний технічний стан» на цукрових заводах і золотою – «за раціональну постановку цукрового господарства». На Паризькій промисловій виставці 1878 року срібною медаллю відзначено спирт з винокурні Ф. А. Терещенка. На Всесвітній виставці в Парижі 1900 року брати Ф. А. і Н. А. Терещенки отримали найвищі нагороди за цукор, спирт і борошно власного виробництва.

Федір Артемійович Терещенко – Почесний громадянин м. Києва (1892), кавалер багатьох вітчизняних та іноземних орденів: Св. Станіслава ІІІ ст., Св. Володимира ІІІ ст., Св. Станіслава І ст., князя Данила Чорногорського ІІ ст. та французьського ордену Почесного легіону. Дійсний статський радник. Почесний попечитель ІІ Київської гімназії.

Усього цього Федір Артемійович Терещенко удостоївся за щедру та безкорисливу благодійну діяльність. Давайте будемо вдячні йому за це!

Ворзель, «Уваровський дім». Концерт класичної вокальної музики. 12.02.2022 р., поч. 16.00

12 лютого у рамках ХІІ сезону концертів класичної музики, присвячених видатному українському композитору Б. Лятошинському до ворзельських поціновувачів класичного музичного мистецтва завітають Заслужена артистка України Руслана ЯКОБІНЧУК та лауреат міжнародних конкурсів Роман СМОЛЯР.

Г. Майборода, Д. Павличко – «Полягли жита»

О. Білаш, Є. Гуцал – «Днів щасливих не забудь»

П. Майборода, Т. Масенко – «Любов моя»

А. Штогаренко, С. Щипачов – «Повір, що все для мене ти»

Г. Музика, В. Дідковський – «Ви нічка»

С. Сабадаш, А. Драгомирецький – «Очі волошкові»

Б. Янківський, Б. Стельмах – «Не забудь» (дует)

С. Козак, В. Бровченко – «Згадай мене» (дует)

О. Білаш, Д. Павличко – «За літами» (дует)

О. Білаш, Д. Павличко – «Як надійшла любов» (дует)

Г. Майборода, М. Рильський – «Вміє розставатись той, хто міг любити» (дует)

І. Поклад, Д. Луценко – «Як я люблю тебе» (дует)

І. Поклад, І. Барах – «Кохана»

І. Поклад, М. Ткач – «Не питай мене»

Я. Барнич, Р. Савицький – «Гуцулка Ксеня» (дует)

І. Поклад, Ю. Рибчинський – «Тиха вода» (дует)

Ведуча – музикознавець Маргарита БАХУРИНСЬКА

Заслужена артистка України

Впродовж 1994-1999 років навчалася в Київській державній консерваторії імені П.І.Чайковського (клас професора Лариси Іванівни Остапенко).З 1999 року працює у Національній філармонії України на посаді солістки-вокалістки.У 2005 році стала лауреатом Міжнародного конкурсу «Мистецтво ХХІ століття».Неодноразово виступала в авторських концертах О. Білаша, брала участь у фестивалі імені О. Білаша «Два кольори», вечорах і концертах пам’яті композиторів Платона Майбороди та Миколи Лисенка.Виступала з Національним заслуженим академічним симфонічним оркестром України, Академічним симфонічним оркестром Національної філармонії України, Національним академічним оркестром народних інструментів України, Академічним оркестром народної та популярної музики Національної радіокомпанії України під орудою диригентів Володимира Сіренка, Миколи Дядюри, Віктора Гуцала, Святослава Литвиненка.У Колонному залі імені М. В. Лисенка Національної філармонії України пройшли три сольні концерти співачки у супроводі Національного академічного духового оркестру України (диригенти Олексій Рощак, Олексій Баженов), два сольні концерти у супроводі ансамблю «Дивограй» (керівник Вадим Чорнокондратенко). У концерті-виставі «Руслан і Людмила» за оперою М. Глінки виконала партію Наїни (2002 рік).Неодноразово брала участь у передачах Українського радіо і телебачення, виступала з благодійними концертами.

Лауреат міжнародних конкурсів

У 2000 році закінчив Національну музичну академію України імені П.І.Чайковського (клас професора Б.П. Гнидя).З 1999 року – соліст Київського муніципального академічного театру опери і балету для дітей та юнацтва, з 2000 року – соліст Національної філармонії України.У репертуарі співака – арії, романси, пісні українських і зарубіжних композиторів, оперні басові партії: Рене – „Іоланта” П. Чайковського, Грємін – „Євгеній Онєгін” П. Чайковського, Цар Салтан – „Казка про царя Салтана” М. Римського-Корсакова, Мефістофель – „Фауст” Ш. Гуно, Дон Базиліо, Дон Бартоло – „Севільський цирульник” Дж. Россіні, Маг Челій – „Любов до трьох апельсинів” С. Прокоф’єва, Бонза – „Мадам Батерфляй” Дж. Пуччіні, Монтерроне – „Ріголетто” Дж. Верді та інші.Також він виконує басові партії в „Реквіємі” В.А.Моцарта, „Реквіємі” Дж. Верді, „Stabat Mater” Дж. Россіні, Дев’ятій симфонії Л.Бетховена, Чотирнадцятій симфонії Д.Шостаковича, „Коронаційній месі” В.А.Моцарта.Гастролював у Німеччині, Нідерландах, Швейцарії.Лауреат Міжнародного конкурсу „Мистецтво ХХІ сторіччя” (Ворзель, 2006).

Ворзель, «Уваровський дім». Концерт класичної вокальної музики. 5.02.2022 р., поч. 16.00

Ворзель, «Уваровський дім». Концерт популярної класичної гітарної музики. 29.01.2022 р., поч. 16.00

Ворзель, «Уваровський дім». Виставка «Розстріляна еліта: Биківнянський вимір». 20.01 – 20.02.2022 р.

20 січня у музеї відбулося відкриття фото-документальної виставки «Розстріляна еліта: Биківнянський вимір», приуроченої до Дня Соборності України. Виставка підготовлена науковцями Національного історико-меморіального заповідника «Биківнянські могили», з яким наш музей плідно співпрацює останніми роками.

Як відомо, селище Ворзель унікальне тим, що тут жили або відпочивали дуже багато видатних людей. Серед них було багато жертв сталінських репресій як 1930-х рр., так і післявоєнного періоду. Досить навести лише імена Валер’яна Підмогильного, Євгена Плужника, Георгія Горшкова, Гелія Снєгірьова, Сергія Жданова та багатьох інших. Тому нам дуже важливо знати правду про ті тяжкі часи.

Справжнім уособленням жаху репресій для киян стало слово Биківня.

Биківня – селище, розташоване на південно-східній околиці Києва. Упродовж 1937-1941 років Биківнянський ліс був місцем таємного поховання жертв масових політичних репресій, розстріляних співробітниками органів НКВС у київських в’язницях. Тут знаходився спеціальний об’єкт під назвою «Спецділянка НКВС УРСР».

20 березня 1937 року Київська міська рада в таємно затвердила ухвалу про відвід та відмежування земельної ділянки у 4.2 га «для спецпотреб НКВС УРСР» у 19-20 кварталах Биківнянського лісу. Реальна площа цієї ділянки зараз становить 5, 3 га. По периметру ділянку обгородили високим, понад 3 метри, парканом темно-зеленого кольору зі щільно підігнаних дощок. Поверх паркану було натягнуто колючий дріт, встановлено спостережну вежу. За спеціально розробленою НКВС легендою для місцевих жителів, на території спецділянки розміщувався артилерійський склад.

Тіла розстріляних у київських в’язницях НКВС людей вночі навантажували на вантажні автомобілі «полуторки» і під охороною таємно привозили на спецділянку у Биківні, де скидали у заздалегідь викопані ями, присипали вапном та ґрунтом. Так продовжувалось з 5 серпня 1937 по 17 вересня 1941 року. За далеко неповними даними українських істориків, дослідників масових репресій, тут у 1937-1941 роках поховано 30-35 тисяч розстріляних мешканців Києва і області, а також понад 3, 5 тисячі іноземних громадян. Територія спецділянки НКВС УРСР є найбільшим похованням серед подібних на території України, а також входить у трійку найбільших поховань періоду сталінізму в колишньому СРСР.

Правда про спецоб´єкт НКВС УРСР, розташований в Биківнянському лісі під Києвом, упродовж існування СРСР десятиліттями надійно приховувалась під грифом «Цілком таємно» в архівах радянських спецслужб. Так продовжувалось до початку 1960-х років, коли в Києві члени «Клубу творчої молоді» під орудою режисера, дослідника сталінських репресій Леся Танюка встановили правду про Биківню. Але радянське керівництво і далі намагалося приховати її, створюючи спеціальні комісії, які робили відповідні висновки. Тільки остання Державна комісія 1988 року після розкопок, за матеріалами кримінальної справи, проведенням ексгумації останків похованих та свідчень більше двохсот свідків, зрештою, визнала, що у 19-му та 20-му кварталах Биковнянського лісу поховані жертви сталінських репресій 1930-х – початку 1940-х років. У грудні 1988 року Генеральна Прокуратура УРСР відкрила та розслідувала кримінальну справу №50-0092, матеріали і висновки якої повністю підтвердили, що у Биківнянському лісі поховані жертви масових політичних репресій 1937-1941 років.

Величезний внесок у розкриття таємниці спецділянки НКВС УРСР внесло Товариство «Меморіал» ім. В. Стуса, відомі українські правозахисники, «шестидесятники» Л. Танюк, А. Горська, В. Симоненко, М. Лисенко, письменники: І. Драч, О. Мусієнко, історики: П. Тронько, В. Сергійчук, Ю. Шаповал, С. Білокінь, О. Бажан, А. Кола, А. Кондрацький, А. Амонс, М. Роженко.

Створення в Биківнянському лісі меморіального комплексу було започатковано у 1994 році, а у травні 2001 року було створено Державний історико-меморіальний заповідник «Биківнянські могили».

Сьогодні науковці заповідника ведуть велику науково-дослідницьку роботу, встановлюючи імена жертв, похованих у Биківні. З метою поширення інформації про результати досліджень та ознайомлення широких верств населення з правдою про сталінські репресії у Києві та області було створено серію тематичних пересувних фотодокументальних виставок.

На виставці, що експонується у нашому музеї, на 8 стендах подана стисла інформація про стан розвитку української культури 30-х років ХХ століття та втрати, яких вона зазнала. З матеріалів виставки відвідувачі дізнаються про ключову роль українських інтелектуалів у збереженні національної ідентичності в часи глобальних соціокультурних змін, та прагнення більшовицької влади остаточно утвердитись в Україні, ліквідувавши її провідну верству шляхом репресій або заміни на більш лояльних діячів із відповідною «правильною» біографією.

На стендах представлено життєвий шлях, творчий доробок, обставини арешту і розстрілу представників творчих та інтелектуальних кіл тогочасного українського суспільства.

У виставці використані матеріали з архівно-кримінальних справ репресованих, унікальні фото з архівів та маловідомі документи, з яких можна детальніше ознайомитись із долями художників – Миколи Івасюка, Володимира Гагенмейстера, Василя Седляра, акторів і режисерів Януарія Бортника, Сергія Каргальського, композитора й диригента Василя Верховинця, науковців – Івана Миронівського, Олександра Пучківського, Гната Ручка, археолога Трохима Теслі, етнографів і музейних працівниць Ніни Заглади, Лідії Шульгіної, письменників – Юрія Вухналя, Михайля Семенка, Мирослави Сопілки, військових – Лазаря Устименка, Антона Борисенка, які були знищені у в’язницях НКВС у Києві та поховані на території таємної спецділянки у Биківнянському лісі.

На відкритті виставки відвідувачам, а серед них більшість були учні Ворзельської школи, які завжди з цікавістю відвідують наші музейні заходи, виступила заступник генерального директора заповідника з наукової роботи, кандидат філологічних наук Тетяна Шептицька. Вона розповіла про створення виставки, про особливості роботи науковців з архівними документами, про особистостей, представлених на виставці. Також у заході брав участь науковий співробітник заповідника кандидат історичних наук Микола Бривко, вже добре відомий ворзелянам по серії лекцій про часи “Розстріляного відродження”. Впродовж заходу також демонструвалася тематична книжкова виставка Ворзельської бібліотеки ім. Д. Бедзика.

Виставка «Розстріляна еліта: Биківнянський вимір» буде працювати в музеї історії та культури «Уваровський дім» впродовж місяця до 20 лютого 2022 року. У цей період працівники Національного історико-меморіального заповідника «Биківнянські могили» планують провести серію екскурсій та лекцій для учнів шкіл нашого регіону. Отже, просимо зацікавлених звертатися в Уваровський дім.

У подальшому музей планує спільно з науковцями Національного історико-меморіального заповідника «Биківнянські могили» ознайомити наших відвідувачів і з іншими виставками: «Перерваний урок» – про репресованих вчителів; “Слово, обірване у Биківні” – про долі письменників покоління “Розстріляного відродження” та ін.

Ворзель, «Уваровський дім». Виставка робіт вихованців гуртка “Вишиванка”. 5 – 19.01.2022 р.

Ворзель, «Уваровський дім». Концерт ансамблю “Перевесло”. 26.12.2021 р. поч. 14.00

У переддень новорічних свят запрошуємо усіх на концерт ансамблю “Перевесло”, який відбудеться 26 грудня, Нд., 14.00.