Золотий дукат Искусств 6, Київський район, Харків, Харківська область

"Приємна атмосфера, спокій і ароматна кава, це те що потрібно для гарного початку ..."

"Прекрасне місце, ароматна кава, смачне морозиво, привітний персонал і затишна атмосфера))) навіть не ловить мобільний зв'язок - і це лише сприяє живому спілкуванню!"

"Дуже незвична та атмосферна кав'ярня! Обслуговування вищого рівня, привітна світловолоса дівчина, яка прекрасно розуміється на людях та ароматна різноманітна кава чекають на вас в цьому місті) особливістю закладу є самостійне обжарювання зерен, що індивідуально підбирається окремо до кожного сорту спеціалістом."

"Під попереднім відгуком власник написав уточнювальне запитання, що саме мені не сподобалося у сервісі, але форма відгуку не надає можливості відповісти власнику під його запитанням, тому відповім новим відгуком. Я був у харківському "Золотому дукаті" за подарунковим сертифікатом BODO на т.з. "солодкому побаченні". Про шахрайську схему цих сертифікатів - то окрема мова, зараз про сервіс. За сертифікатом номіналом 300 грн. "солодке побачення" мало віртість 200 грн., а за "перебор" треба було заплатити. Ну то таке, самому було дивно, як можна вмістити враження від солодкого побачення в 200 грн. Мені з дружиною запропонували меню з декількох десятків рецептів кави та солодких десертів, але коли дійшов час до замовлення, то виявилось, що майже нічого, з того що ми вибрали, немає. Декілька спроб змінити замовлення дали той же результат. Врешті-решт я спитав у кельнерки, що є в наявності, і з того й склали замовлення. Каву вибрали з шести запропонованих варіантів, а тістечка з трьох, причому шоколадне тістечко було презентоване як останнє, але ми від нього відмовились. На прохання принести негазованої води було запропоновано "Боржомі" (!), а на уточнення "хіба вона негазована?" дівчина з милою посмішкою запропонувала "звичайну воду, пропущену через фільтр". Замовлення принесли окремо: спершу мені каву, потім - дружині тістечко, потім - дружині каву і лише згодом тістечко дісталось мені, коли кава була вже майже холодною. Води так і не принесли! Коли кельнерка нарешті звернула увагу на наші пусті філіжанки й крихти на блюдцях від тістечок, я запитав її, коли вона збиралась принести нам воду, на що вона мигом відгукнулась - "Щас принесу!" Від води ми відмовились. Я хотів замовити морозива, але з ним сталась та ж халепа, що й з усім іншим. Врешті я замовив з того, що було в наявності, фісташкове, а дружина - апельсиновий фреш. Кельнерка принесла мені креманку з морозивом, яке, схоже, було нарізане ножем товстими неохайними слайсами з кілограмової туби й трохи притрушене горіховою крихтою. Напевне я сам собі змостив би щось більш естетичне вночі на кухні. З фрешем для дружини сталась вже звична халепа: "Извините, у нас не будет апельсинов на 250 грамм сока, может вы выберете себе какой-нибудь коктейль?" Коктейль принесли і він був смачний, але дружина пила його на самоті, бо морозиво мені було принесено на 15 хвилин раніше. Щоб було зрозуміло, наше т. з. "солодке побачення" було у неділю, о 18:00 годині, в майже пустій кав'ярні (в сусідньму залі була сім'я за одним столом). Пусте меню, неуважні, байдужі кельнерки, відсутність елементарних продуктів для літа (негазована бутильована вода, апельсини, морозиво) - 40 хвилин розчарування, доплата 60 гривень і ми пішли на вул. Ярослава Мудрого рятувати настрій і прохолодний літній недільний вечір. До слова, маю незабутні враження від відвідування львівського "Золотого дукату".... небо і земля!"