Кам'янець-Подільський національний університет імені Івана Огієнка вулиця Огієнка 61, Кам'янець-Подільський, Хмельницька область

"Сьогодня робила замовлення, попросила додатково соєвий соус 2 коробки , в чеку є проплата, а покласти забули. Дрібниця- а неприємно, розчарована."

"Каньен супер,особенно з моста..."

"Присутнє хабарництво за екзамени"

"Про цю будівлю: Історія монументальної будівлі, яку зараз займає Головний корпус Кам’янець-Подільського національного університету імені Івана Огієнка, починається у 1906 р., коли було завершено будівництво триповерхового навчального корпусу для технічного училища, відкритого в Кам’янці-Подільському у вересні 1903 р. Первісно це був кам’яний триповерховий будинок. Садиба училища займала цілий квартал, крім триповерхового будинку, училищу належало ще два флігелі – одноповерховий і 2,5-поверховий. У садибі училища також було розбито парк, розміщувалися хлів, льох, машинне відділення електричної станції, 1914 р. завершилося будівництво кам’яної кузні. Всередині будинок містив церкву св. Миколая, 17 класних кімнат, фізичний, природничо-історичний і сільськогосподарський кабінети, класи креслення, малювання та ручної праці, два зали для відпочинку та один для гімнастики, дві лабораторії – хімічна та технічного аналізу, хімічну аудиторію, лабораторний склад, кабінети директора, інспектора та лікаря, вчительську, канцелярію, приймальню для прохачів, два гардероби, три туалети, приміщення для швейцара; крім того, вестибюль і шість бокових коридорів. Під час I світової війни заклад зазнав значних матеріальних втрат. Його двічі евакуювали в інші міста, під час останньої вільні навчальні приміщення стали місцем розквартирування різних військових формувань,. 6 липня 1918 р. будинок технічного училища оглянула комісія на чолі з професором Іваном Огієнком – майбутнім ректором Кам’янець-Подільського державного українського університету. Згодом було створено змішану комісію, яка розмежувала кімнати будинку між університетом і училищем. Але 1 січня 1919 р. вся садиба з усіма будинками перейшла у користування університету. 17 серпня 1918 р. гетьман України Павло Скоропадський затвердив закон про заснування Українського Державного університету в Кам'янці-Подільському. Урочисте відкриття університету відбулося 22 жовтня 1918 р. Подія сприймалася як загальноукраїнське свято. На початку 1919 навчального учбового року в університеті функціонувало 5 факультетів – історико-філологічний, фізико-математичний, богословський, сільськогосподарський та правничий. Серед викладацького складу були видатні українські вчені, культурні та політичні діячі. Серед вихованців університету – ціла плеяда майбутніх письменників, митців, відомих діячів української культури. Подальшу долю університету фактично визначила поразка УНР восени 1920 р. Невдовзі після четвертого остаточного захоплення міста більшовиками в листопаді 1920 р. університет ліквідували. Будинок зруйновано в часи II світової війни. Відбудову та реконструкцію за проектом Едуарда Адлера завершено тільки 1963 р. (зокрема, надбудовано четвертий поверх). Будинок став головним корпусом Кам’янець-Подільського державного педагогічного інституту (від 1997 р. – державний педагогічний університет, від 2003 р. – державний університет, нині – національний університет імені Івана Огієнка). Ухвалою Хмельницького облвиконкому від 4 вересня 1982 р. будинок визнано пам’яткою містобудування та архітектури місцевого значення. 17 вересня 2003 року при вході до головного корпусу урочисто відкрито меморіальну дошку Іванові Огієнку (автори – Борис Негода, Володимир Лашко та Леонід Киселюк). У зовнішньому вигляді будинку технічного училища чітко простежуються риси еклектичного стилю, що був домінуючим в архітектурі адміністративно-навчальних будівель кінця XIX – початку XX ст. Перші два яруси будівлі оперізує французьке рустування (хоча і з жолобками різної ширини), лопатки під коринфским ордером членують попарно вікна другого і третього ярусів, де використані як арочні, так і прямокутні віконні прорізи, міжповерхові профільовані карнизи ділять простір на складові, лиштви з замковим каменем підкреслюють центр симетрії. Четвертий ярус, яким будівля обзавелася за час свого існування, дещо відрізняється аскетичністю обробки. Його головну домінанту становить барельєфне зображення на фронтоні над центральним входом, зубчасте ж членування увінчуючого карнизу колишнього фасаду внаслідок перебудови втрачено."

"Ставлю три, тому що є цілий ряд мінусів. Серед основних це: деякі корпуси в жахливому стані (взимку дуже холодно, туалети ще з часів СРСР і тому подібне). Наступна проблема, це хабарництво. Я навчаючись в КПНУ, зіткнувся з викладачами, у яких є тільки один спосіб здати сессію - заплатити. Проте, якщо є сильне бажання навчатись, то це цілком можливо."