Монастир

"Все засіяно ріпаком"

"Перший монастир і церква були в долині. Їх оточували оборонні укріплення та рови, котрі не один раз рятували місцевих жителів від ворожої навали. До нинішніх днів зберігся термін «монастирський рів.» Спочатку церква стояла навпроти лісу, пізнішої дубини, котру вже 1901 року вирубано. Як вже сказано вище, її збудував ієромонах Гринь Панашівський і ченці, які прибули до нас з Києва. Одначе, під час нападу татар святиня була спалена, все спопеліло. З первісної церковці залишились тільки окопи і бруси. Згодом її відбудували, але невідомо, як довго вона стояла. Пізніше, коли ця церковця стала тісною для чисельніших богомольців, збудували храм більшого розміру на виднішому місці, на узліссі поблизу польової дороги, що тягнеться від Добрян аж до Хоросна. Про цю церкву згадує фундаційна21 грамота. Збудовано її з тесаного каменя, крім неї – інші монастирські споруди. Весь цей комплекс укріплено валом та муром, який існував, за інформацією названої вище грамоти від 1680 до 1720 рр. На початку XVIII ст. під час воєнних дій монастир зазнав значних руйнувань, а церква була настільки пошкодженою, що виникла потреба у побудові нової. Тодішний ігумен о. Гедеон Тимошевич 1714 року, розпочав будівництво нової церкви. Допоміг йому у тій справі власник маєтків русин Петро Жураківський, батько о. Рафаіла Жураківського, котрий подарував весь будівельний матеріал для спорудження храму. Будівництво тієї церкви закінчено 1718 року. Того самого року вона була посвячена. Стиль новозбудованої церкви – стародавний, притаманний нашим церквам, з окремою дзвіницею. Будівельні роботи виконували монахи з Києва. Стоїть вона і нині (1867 р.)."

"Гарна місцина для туризму"

"На даному місці стоїть хрест, але зруйнований, потрібна добра людина котра зголоситься виготовити новий."