Меморіальний музей-садиба родини Бандерів, відділ Стрийського краєзнавчого музею "Верховина" вулиця Львівська 20, Стрий, Львівська область

"Багата експозиція. Після екскурсії залишилось багато роздумів щодо особистості Степана Бандери (не як національного героя, а як звичайної людини). Є можливість подивитись на процес становлення і розвитку його постаті крізь призму виховання, моральних і духовних цінностей всієї родини. І це неймовірно цікаво!"

"Не знаю жодного народу у світі, який би могли визначити іменем його представника. Коли кажуть "бандерівці" - то це українці. (Але не всі українці - бандерівці). Яка мала бути постать, щоб її іменем нарекли увесь народ?! В містечку Стрий на Львівщині є музей родини Бандерів. Відвідавши його, можна скласти враження і про ті умови, і про ту родину, і про того представника з родини, іменем якого стали називати й сам народ. Велика, я б сказала, основна роль у тому, що ми бандерівці, належить росії. Степан Бандера був видатним, але не ключовим і після Другої світової війни перебував за кордоном, постійно змінюючи місце проживання (бо на нього і його сім'ю полювали радянські спецслужби), поки не осів в Мюнхені. Тож без відповідної міфологізації радянською, а потім і російською пропагандою не було б цього ореолу і такого майже божества. Росіяни відносно нього настільки захопилися пропагадою, створили такі міФи, що налякали самих себе - уже четверте покоління по смерті Бандери, а вони бояться навіть його імені. Люди часто роблять одну помилку - аналізуючи вчинки певної людини і даючи їм внутрішю оцінку, люди ставлять ті вчинки у своє сьогодення. А це невірно. Мало того, це спотворює сам вчинок. Те, що можна і є нормальним зараз, було не можна і не було нормальним у ті часи. Тож коли оцінюєш людину, виходь не зі своїх реалій життя, а з тих, у яких жила та людина, бо саме ті реалії формували її вчинки. Це дуже чітко можна зрозуміти, відвідуючи музей родини Бандер. Він розташований в колишній садибі Михайла Бандери - діда Степана. Вона збереглася до цього часу, бо в радянські часи в ній була адміністрація птахофабрики. Родина діда була із заможних містян. Син Михайла, Андрій, сам будучи священником, одружився з дочкою священника з села Старий Угринів Мирославою Глодзінською. У них було 8 дітей, але одна дівчинка після народження померла. Мати Степана, Мирослава, померла у віці 31 рік, залишивши 7 дітей, старшій з яких було 13, найменшому 2. Дітей розібрали родичі з обох сторін. Степан жив у домі діда поки вчився в гіназії в Стрию. Зрозуміло, що в музеї нізвідки взятися артефактам - радянська влада зачищала все, що могла, тож все що тут є, це кахляні печі по кімнатам, трохи меблів тієї епохи, речей, та маса фотодокументів. Але музей захопливо-цікавий, бо на екскурсії знайомишся з історією родини, її шляхом, розумієш, що саме й чому поставило Степана на шлях спротиву і зробило провідником національно-визвольної боротьби, жахаєшся долі його родини (батька розсріляли в Києві у липні 1941 року, двох братів вбили поляки (наглядачі) в Аушвіці, двох сестер заарештовано і заслано до Сибіру, третю сестру радянська влада заслала до виправного концтабору, на нього самого, дружину і дітей йде полювання). Я не знаю, як жити з тим, що всю твою родину винищують через тебе. І не тільки жити, але й продовжувати боротися. Бо "ніщо не спинить ідею, час якої настав". Музей однозначно вартий відвідування - це не тільки цікаво, але й отримана інформація дає чітке розуміння, чому, для чого і заради чого. " і прийде час, коли один скаже: Слава Україні!, а мільйони відповідатимуть Героям слава!""

"Чудовий музей родини Бандерів. Де пройшли дитячі і юнацькі роки життя Степана Бандери! Дуже цікаво, рекомендую до обов'язкового відвідування!"

"Чудовий музей! Всім дуже раджу його відвідати!"

"Дивовижне місце. Ціна квитка тільки 10 гривень, а можна доторкнутися до історії."