Пам'ятник Богдану Хмельницькому

"З 1870 року розпочався збір коштів за всеросійською підпискою. Через те, що зібрана сума виявилася невеликою (лише 37 тис. карбованців), а також завдяки сумнівам генерал-губернатора Олександра Дондукова-Корсакова щодо доцільності антипольського та антисемітського пам'ятника, комітет вирішив скоротити бюджет проєкту, залишивши тільки центральну фігуру гетьмана. У 1877 році була готова гіпсова модель, а у 1879 році на петербурзькому заводі Берда було відлито з бронзи статую (проєкт Михайла Микешина у металі реалізували П. Веліонський та А. Обер), на яку Морське відомство пожертвувало 1600 пудів (25,6 т) металобрухту. Портретні риси та особливості одягу Богдана Хмельницького були відтворені за консультаціями професора-історика Володимира Антоновича. Наступного року статую перевезли до Києва, де вона кілька років зберігалася у дворі будинку Присутственних місць, бо на постамент, передбачений проєктом, не вистачило коштів. Лише у 1885 році архітектор Володимир Ніколаєв склав більш дешевий проєкт постаменту і втілив його у життя. Каміння для постаменту[3] подарувала управа Київської фортеці. Сам Володимир Ніколаєв при цьому працював безкоштовно, до того ж на зекономлені гроші спроєктував ще огорожу з ліхтарями[4]. Одним з меценатів будівництва був український підприємець-філантроп Павло Харитоненко. Міська легенда розповідає, що коли монумент вже зайняв своє місце, виявилося, що кінь дуже неввічливо повернутий хвостом до Михайлівського Золотоверхого собору. Тому постамент начебто було розвернуто, і гетьманська булава, яка, за задумом, повинна була загрожувати Польщі, виявилася спрямованою кудись у бік Швеції[5]. А от на Москву, всупереч іншій поширеній легенді, Богдан не вказував ніколи. Про московську орієнтацію пам'ятника нагадували хіба що плити з написами на постаменті: «Волимъ подъ царя восточнаго, православнаго» і «Богдану Хмельницкому единая недѣлимая Россія». У 1919 і 1924 роках їх було замінено на «Богдан Хмельницький. 1888». Цей напис можна бачити і зараз. зображенні моменту різкої зупинки вершником розпашілого коня закладено символ: мужній полководець наче перериває стрімкий рух, щоб указати народові, який зібрався на площі, на північний схід (саме на Софійському майдані, 23 грудня 1648 року кияни зустрічали Богдана Хмельницького та козацькі полки після перемоги під Пилявцями). У владному приборканні коня, рішуче піднесеній правій руці з булавою, зверненому до народу обличчі відчувається незламна воля сильної особистості."

"Гарна невеличка площа з лавочками і дитячим майданчиком. Памятник Богдану Хмельницькому вже досить давно помальовано дивною бронзовою чи то золотистою фарбою, що зіпсувало його вигляд."

"Дітям можна трохи побавитись, є лавки для дорослих. З мінусів - качелі надто високо, дитина сама не сяде. Під гіркою утворюється калюжа."

"Останнім часом почали дратувати ці пам'ятники...вони огидні (маю на увазі ці бронзові/мідні, чорні чи "позолочені" силуети які нагадують про совок і все погане, що в ньому було...сірість і несмак (булр там і хороше,напевно,але ці пам'ятники чомусь асоціюються саме з усім поганим:(... Краще б десь на видному місці розмістили великий QRкод і кожен, хто справді хотів би побачити як виглядав Б.Хмельницький, міг би собі відсканувати і подивитися...така собі атракція заодно...А ці страхопудні силуети хіба відлякують..."

"Навкруги все чистенько. Є місця щоб посидіти."