Замок "Паланок"

"По замку можна гуляти цілий день! Не пошкодуйте грошей і заплатіть за екскурсію де розкажуть про таємниці та легенди замку. Сам замок ніколи не був захоплений, але його таки валили. Наприклад, Ілона Зріні побудувала 7 веж, і з них вціліли три. Сам замок ділять на три двори - верхній, нижній, середній. У замку є кілька музеїв - Картинна галерея, музей старожитностей, церковний міні-музей, кімната тортур, частини королівських покоїв родини Ракоці. Скоро відкриють на вході (ближче до нього) кімнату про пам'ять бійців АТО. Можна виходити на чудові панорами на площі, де є пам'ятник птаху, Східний бастіон, Королівський бастіон, де є пам'ятник Френцу 2 Ракоці та Ілоні Зріні. Можна заходити в рів і в "Тунель Смерті". Про цей замок можна розказувати цілий день, але я розповів лише 1\6 того, що є у замку. Одним словом, РЕКОМЕНДУЮ УСІМ!"

"Як на перший погляд все майже добре. Проте є запитання. З якої пори в музеї не прийнято витримувати дистанцію між людьми на фоні такої захворюваності. Чи може в музеях люди не підпадають під небезпеку зараження? Друге паркінг. Це щось жахливе. Хоч люди і справляються якось між собою ставлячи авто як вийде , невже складно зробити якусь розмітку на нижньому паркінгу щоби вмістити більше авто. Чи це якось вплине на автентичність самого місця? Третє на фоні того, що місце є носієм важливих історичних подій, потрібно звернути увагу на заохочення дитячої публіки. Натомість з усіх розваг маємо, хіба що пані, яка постійно грає похоронні марші. Людоньки . Ви берете сто гривнів з людини за це все. Хоча це і невеликі гроші, та все ж хіба неможливо зробити так щоби люди не бачили цих недоробок всюди куди не кинь оком мимо експозицій, що псують всі враження про музей та його історичну загадковість для відвідувачів , особливо для дітей."

"Була тут вперше. Замок знаходиться майже за чертою міста, з центра йти близько 50 хвилин по прямій дорозі. Замок великий стоїть на вершині гори. Паркування зроблено прямо поруч з замком, хоча я за те, щоб паркування було у підніжжя, для запобігання руйнації. Дорослий квіток 100 гривень. Велика територія. Багато було кімнат з єкспозиціями, але зачинених. Що не сподобалось однозначно - туалет. Один на всю територію, ще й з обшарпаними дверима (але може то для антуража). Якщо буде група туристів, то доведеться довго гуляти та чекати черги. За оформленням сподобалась Меморіальна кімната володаря князя Корятовича, мабуть тому, що займався нею консул Литовської республіки. Виглядає сучасно. В інших кімнатах дуже багато текстової інформації, може стати нудно. З оглядових майданчиків відкривається панорама на місто Мукачево. Місце однознано варте уваги як історична пам'ятка."

"Замки з їх віковими історіями, то завжди цікаво...Історія цього незвичайна... Легенда розповідає про появу колодязя: коли в ньому виникла потреба, то князь наказав копати криницю. Хоч як довго її рили, все ніяк не могли дістатися до води. Щодня чуючи один і той же вислів: «Пресвітлий княже, води немає». Коріятович усе більше не вірив, що можна буде викопати колодязь. Аж якось одного дня до князя прийшов чорт і запропонував угоду: мішок золота в обмін за заповнення криниці водою. Але виявилося, що грошей у казні немає, тож князь не може заплатити нечистому. Князь пропонував душу, але той відмовився, вимагаючи грошей. Один з вірних лицарів Коріятовича, підслухавши розмову князя з чортом, запропонував йому обдурити того: «Федоре, мішок золота необов'язково має бути великий: маленький — теж мішок». Вкинувши у мішок дві останні золоті монети, його віддали чорту, а той, страшенно обурившись, заявив: «Все одно води не питимете», і з цими словами стрибнув у колодязь. З того часу з глибин колодязя кожного вечора чути, як на дні виє чорт через те, що його обдурили."