Палац Ґрохольських-Терещенків. Жіночий монастир Свято - Різдва Христового

"Приїхали в неділю, і не встигли дійти до палацу, як нас зустрів енергійний і натхненний гід Тарас, і запропонував провести екскурсію. Ми погодились, і це було прекоасне рішення. Видно, що людина дійсно любить те, чим займається і переживає за долю палацу і селища. Історія вкотре показує те, що в усі віки росіяни здатні лише руйнувати."

"Досить цікавий палац неоготичного стилю, гарно зберігся зовні, але всередині дуже потребує реставрації. Зайти на територію можна тільки у супроводі екскурсовода, інакше хвіртка зачинена. Але екскурсовод завжди на зв'язку, тож домовитися можна зараз на зараз. Хотілося б аби цей палац відреставрували і у людей була змога побачити як він виглядав раніше, бо історія в нього цікава й багата."

"Місце історично-значиме, цікаве на визначні події і людей, розташоване у гарній місцевості, могло б бути одним із прибуткових та пам'ятних туристичних маршрутів України, цінним збереженим спадком для наступних поколінь, але.... На жаль, не потрібні виходить нам і країні така велична і наочна історія: занедбано, закидано, розбито та зруйновано... Стоїть ще з останніх сил ця велич минулих поколінь, велич людських талантів, реалізованих мрій та можливостей майже руїною: зараз там частково розмістився жіночий монастир Свято-Різдва Христового, мешканці якого своїми силами якось підтримують частину приміщень зсередини... Але цього мало: природа і людська байдужість роблять своє... Дуже двоякі відчуття від перебування там... Син сказав, що місце сильне, аж мурашки по шкірі... Бажаю, щоб знайшовся спонсор, меценат, який би відродив, оживив і відреставрувати усю будівлю з великим парком! P.s. До речі, на територію та в середину палацу пускають тільки в суботу та неділю в певні години за попереднім дзвінком екскурсоводу, про що написано в об'яві на вхідних воротах до монастиря."

"На жаль, сам палац в жахливому стані: будівля руйнується, верхні поверхи без вікон, штукатурка обсипалася, слідів реставрації нема, окрім жахливих білих пластикових вікон на двох нижніх поверхах, з якими палац став схожим на радянський спортзал... Двері зачинені, на подвір'я не зайти - там якийсь монастир РПЦ... Зате в Червоному є місцевий гід - дуже приємний хлопець, ґуґліть, він проводить екскурсії навіть всередині палацу. Бонус - відому скульптуру "Три грації", яку Терещенко замовляв у Франції, можна побачити за пару сотень метрів від самого палацу, перед напіврозваденим будинком культури радянських часів. Плюс - нормальна дорога: від Андрушівки - хороша бруківка, від Кирилівки вже новісінький асфальт."

"Ще плюс один незабутній день в скарбничку пам'яті. Наче перенеслись в минуле і доторкнулись трішки до історії краю та видатних цукрозаводчиків Терещенків. Палац, невимовно гарний і колись помпезний, зараз, нажаль, в жахливому стані і занепадає. Завдяки старанням монастиря і юного ентузіаста Тараса, там ще теплиться життя і є надія. Тарас провів нам цікаву екскурсію, розповів багато історичних фактів та веселив жартами. Цікаво навіть дітям. Поряд з палацом є озеро в формі серця, з альтанками, де можна перепочити і перекусити, тому беріть з собою сидорець. В місцевому магазинчику є навіть магніти напам'ять. Враження від подорожі змішані: благоговіння від архітектури і старовини та розчарування від ставлення держави до такої перлини. Тому раджу всім встигнути побачити це на власні очі, поки є на що дивитися."