Національний музей українського народного декоративного мистецтва вулиця Лаврська 9, Печерський район, Київ

"На вході в Лавру треба повідомити, що ви в музей. Персонал не надто люб'язний. Є окремий зал з полотнами Катерини Білокур. Також сподобалась виставка виробів з емалі. Шестирічній дитині було цікаво. Загалом враження позитивні."

"Сьогодні ми відвідали музей декоративного мистецтва. Касирка спілкувалася з нами грубо. Тон розмови був такий, наче ми, відвідувачі, заважаємо працювати робітниці на касі. Ми прийшли на виставку корейського мистецтва "утопія корейського народу", про що й сказали робітниці на касі. Нам сказали придбати вхідний квиток у музей. На вході на виставку виявилося, що вхід на неї вільний, що також написано на сторінці події у фейсбук. Я про це не знала, бо не читала до кінця опис, але вважаю, що робітники музея мали нас попередити, що вхід на виставку вільний. Натомість нам продали квиток на постійну експозицію. Ми думали подивитися і її також, але факт того, що нас обдурили, неприємний. Фотографувати на телефон можна лише за 50 гривень. Це звичайно, право музею. Але. Ми не оплачували можливість фотографувати і я відчувала що музейні наглядачі просто сверлять нас очима у кожному залі. Вже у багатьох музеях міста фото на телефон дозволено робити без окремої доплати і це плюс для музея також. Бо відвідувачі потім діляться цими фото у соцмережах тим самим рекламуючи ці ж музеї. Я особисто відвідала багато виставок і музеїв саме тому що побачила у своїх друзів у соцмережах фото. Також у музеї є колекція робіт Катерини Білокур і я подумала було б чудово, якби була видана книга про неї. На моє щастя я побачила таку книгу на касі коли ми виходили і вирішила її придбати. Касирка зітхнула так, наче я прийшла до неї додому і почала вимагати ту книгу. Вона мені її дала, а коли я дістала банківську картку - зітхнула ще важче і сказала давати готівку. Я кажу що не маю готівки. Вона каже що вже прибрала термінал і що взагалі то у них сьогодні скорочений робочий день. (А ми тут, бач, ходимо, а я ще й захотіла книгу купити). На годиннику було 15.58, ми вже виходили, музей працює до 18 і на офіційних сторінках музею я не знайшла інформації о котрій закінчується короткий день, а у музеї нас не попереджували. Зітхнувши втретє, касирка підключила термінал і продала мені книгу. Моє дякую і до побачення були проігноровані. Загалом у цьому музейному просторі я відчувала себе так, наче мені - відвідувачу зовсім не раді, нкче я зайва у музеї. Я прийшла відвідати музей у свій вихідний і сподівалася спокійно провести свій вільний час, натомість отримала грубе спілкування, некомфортні умови огляду експозиції і була дезінформована працівниками про можливість вільного входу на виставку корейського мистецтва."

"Чудовий музей,прекрасні експонати,гарні виставки,картини Білокур заворожують. Привітний та доброзичливий персонал. Знову і знову повертаюсь сюди за натхненням та позитивними емоціями!"

"Чесно кажучи враження двоякі. Однозначний величезний плюс - казкова Катерина Білокур. Це треба бачити. Стосовно іншого - є цікаві рушники, одяг, писанки. Проте як на звання "Національного"... Зі всих щілей віє музейною радянщиною. А персонал то особлива тема. Злі на весь світ тітки. І ледве за руки не хапали з криками "Фотографування платне". Ми заплатили 50 грн, "мистецтво належить народу" ну-ну. Чому треба платити за це? Поясніть хтось. Дуже хочеться, щоб в Києві зробили окремий музей Білокур."

"В музей прийшли спеціально, щоб подивитися виставку картин Катерини Білокур, яку зібрали до 120 річчя від народження художниці. Замовили екскурсовода, щоб не ходити навмання. Екскурсовод нам розповіла цікаво і коротко про експозицію музею на другому поверсі і більш детально про життя та творчість Катерини Білокур. За послуги екскурсовода заплатили 200 грн, за дорослий квиток 60 грн і за школяра 20 грн. Щоб робити фото потрібно купувати окремий квиток. Поки ходили з екскурсоводом все було добре, атмосфера легка і приємна. Тільки но самостійно перейшли на перший поверх на виставку порцеляни, відразу відчула себе під пильним наглядом працівниць музею. Довго не затримувались серед порцеляни )) хоча експозиція велика і красива. В музеї є гардероб і камери схову для речей, дуже зручно. Нам сказали, що є також туалет. Ми туди вирішили зайти після огляду музею, охоронник вказав, куди пройти. Нас було лише двоє. Одна працівниця так глибоко зітхнула, неначе ми прийшли в туалет до неї додому. Але що поробиш, крім духовних потреб, у нас є і фізіологічні, навіть у музеї. Чому ще й досі це радянське відношення до відвідувача, яке перекреслює всі позитивні враження і залишає осад? Чому нам не раді? (Я не про всіх працівників). Чому не розуміють, що крім бюджетного забезпечення ще можна заробляти кошти за рахунок потоку відвідувачів? А в хороший музей, з привітним персоналом буде потік. Бажаю вам успіху! У вас гарна експозиція. А народний одяг і колекція писанок неперевершені!"