Palace Skarbek

"У 1840 році Станіслав Скарбек заснував у будинку свого палацу «Благодійний інститут для сиріт і бідних». Його діяльність була легалізована 1 серпня 1843 року. Ця неймовірної краси та елегантності будівля мала стати домівкою для всіх бездомних дітей. Тут були діти багатьох національностей, але навчання велося поляками в суворому католицькому дусі. Окрім загальної освіти, діти здобували й професійні знання: дівчата навчалися садівництву, кулінарії та шиттю, а хлопчики – різним видам ремесел та виготовленню горілки. Загалом у закладі перебувало до 400 дітей-сиріт: 250 хлопчиків і 150 дівчаток. + Крім дітей у палаці Скарбеків проживало близько 60 людей похилого віку. Щоб влаштувати для них притулок у палаці, Скарбек продав власний театр у Львові, звір, три міста та 28 сіл. Натомість граф отримав у вічне володіння палацовий інститут у закладі. Історики досі сперечаються, чому Скарб обрав це місце. Одна з версій - в селі у нього була коханка Ганна, дружина місцевого конюха. Кажуть, що з чотирьох її доньок принаймні дві – Скарби. Для цієї жінки Станіслав купив розкішний будинок у Миколаєві. У ньому туман Скарабка ніколи не жив, але часто здавав його в оренду на міські рахунки. Станіслав Скарбек так і не дочекався остаточного завершення будівництва свого палацу і помер у Львові 28 жовтня 1845 року. Поховали його на Личаківському цвинтарі. Щоправда, у 1888 році, коли будівлю закладу нарешті остаточно добудували, тіло Станіслава Скарбека було перепоховано до склепу у так званому Лісовому лісі біля палацового інституту. Відповідно до статуту після смерті засновника «Доброчинним закладом для сиріт і бідних» керувала Наглядова рада. Очолював її представник родини Скарбечів і за це мав певний привілей – міг проживати в одній із кімнат Закладу, а також театр у місті Львові. Відразу після смерті Станіслава Інститут взяв під свою опіку зять його двоюрідного брата Ігнатій Кароль Яблоновський."

"Дуже занедбано."