Монастир у Новому Загорові — це не просто руїни, а цілий портал у минуле. І хоч вхід до самого комплексу наразі зачинено (дерев’яні ворота на замку, зазирнути можна лише крізь щілину), це місце має свою атмосферу. За брамою — зарослі, тиша і мовчазні стіни, що пережили століття. Тут не кричить сучасність — тут все ще шепоче історія. Дорога до монастиря — окрема пригода, особливо якщо на велосипеді. Сходи, що ведуть до руїн, вражають — не лише крутизною, а й відчуттям, що ти справді піднімаєшся до чогось важливого, до справжньої пам’яті. На жаль, територія занедбана. Було б чудово, якби за неї хтось узявся, бо потенціал величезний. Для порівняння — костел у Кисилині, де поляки підтримують порядок навіть серед руїн. Тут же відчувається, що місце трохи забуте. Але від того — ще більш зворушливе. Рекомендую приїхати тим, хто любить нестандартні маршрути, історичні місця без натовпів і справжню тишу. А також — фотографам: композиції, фактури й атмосферу тут можна ловити годинами.
Фотогалерея
Відгуки
-
Юрій Домальчук ★★★★★
-
Taras Chernov ★★★★★
⚔️8—11 вересня 1943 року біля села Новий Загорів на Волині, відбувся бій між загонами Української повстанської армії та німецькими окупантами, які значно переважали. 44 молодих бійців УПА тримали бій проти понад 1500 бійців німецьких військ дві з половиною доби, маючи один міномет та чотири кулемети. Територія Загорівського монастиря, на якому розташувалися бійці УПА, була стратегічним місцем, де перетиналися шляхи УПА з сусідніх областей. З ночі 10-го до середини дня 11-го вересня німці обстрілювали монастир з артилерії, танків та мінометів, а надвечір знов пішли на штурм монастиря. Повстанці втратили ще трьох бійців, у тому числі й командуючого чотою бунчужного Марценюка Андрія («Березу»), але позицій не здали. Вночі з 11 на 12 вересня було прийняте рішення вириватися з оточення. Сховавши у підвалах храму поранених товаришів, повстанці розділилися на дві групи по шість осіб. О 5-й годині ранку, користуючись густим туманом, упівці кинули на позиції ворога гранати і у спричиненому безладі з криком «Слава Україні!» ровом через окопи прорвалися з німецького оточення. Кулеметнику Коцюбі, який лежав поранений на дзвіниці, пощастило також врятуватися, вже після того, як затих бій. Зранку 12 вересня 1943 року німці увійшли до монастиря. Почувши стогін, вони виявили одного зі схованих поранених і повісили його того самого дня. Трупи 29 захисників монастиря зібрали й поховали місцеві селяни. Вони ж увечері 12 вересня, після відходу німців, знайшли у підвалах і врятували ще двох поранених.
-
Vlados ★★★★★
Дуже гарна церква
-
allladinlibra allladinlibra ★★★★★
Гарне місце з славетною історією. З пагорба на якому розміщений монастир відкриваються мальовничі краєвиди. Позитивна енергетика, що тут присутня надасть приємних відчутів. Рекомендую відвідати дану місцину для пізнання своєї історії!
-
allladinlibra ★★★★★
Гарне місце з славетною історією. З пагорба на якому розміщений монастир відкриваються мальовничі краєвиди. Позитивна енергетика, що тут присутня надасть приємних відчутів. Рекомендую відвідати дану місцину для пізнання своєї історії!
-
Микола Павлович ★★★★★
Дуже побожне і духовно гарне місце!
-
Роман Тихонов ★★★★★
Істинна памятка Волинської області.
Новий відгук
Часті запитання та відповіді
Як можна дістатися до Церква Вознесіння Господнього?
Дістатися до Церква Вознесіння Господнього можна за посиланням