Церква дерев'яна, збудована з ялинових брусів, тризрубна, з трьома зрубами різного розміру. Стіни над піддашшям і дахи покриті ґонтом, вежа — дубовим лемехом. Фундамент складний з річкового каменю на глиняному розчині. Над бабинцем височить квадратна башта з двоярусним бароковим завершенням. Піддашшя, спираючись на випуски зрубів, м'яко охоплює споруду з усіх боків і прикриває ґанок на західному фасаді, який декорований різьбленими стовпчиками. На полотнищах дверей нанесена різьба. Неф і східна частина мають коробовий звід, притвор — плоске перекриття. Завдяки спільній покрівлі над трьома зрубами пам'ятник виглядає компактним, зовні майже не відчувається його трискладова будова. [1] Майстерно складено з масивних колод зрубні стіни. Площини двосхилого, вкритого ґонтом даху, переливаються всіма відтінками смерекової деревини. Вежа з бароковим завершенням — одна з пропорційно надосконаліших серед подібних веж. Стовпчики ґанку профільовано, одвірок має різьблення. Наву та вівтарний зруб перекрито арковим склепінням, бабинець — плескатим. Частиною бездоганного архітектурного ансамблю є чарівна струнка дзвіниця заввишки вісім метрів, нижній ярус якої зрубний, а верхній, значно видовжений — каркасний. Подібна дзвіниця стояла і в Нижньому кінці, на старому цвинтарі, але її розібрали у 1940-хх роках. Біля церкви збереглися два давні кам'яні хрести. Дзвіниця, квадратна в плані, побудована з того ж матеріалу, що і церква, з рубаним першим ярусом опасанням і каркасним — другим. Шатровий дах дзвіниці і стіни покриті ґонтом. Гукливська церква — найдавніша дерев'яна церква Воловецького району, збудована у XVIII столітті з ялиці на фундаменті з річкового каміння, і належить вона до верховинських шедеврів. Церква дивовижно струнка і пропорційна. Кожен елемент органічно переходить в інший. Можливості дерева як матеріалу розкрито тут повністю і в доцільних лініях конструкції, і в стриманих художніх акцентах. У 1784 році німецький майстер Франц Пеер розмалював Святодухівську церкву. Це одна з небагатьох збережених до наших днів розписів в дерев'яних церквах Закарпаття. У церкві Святого Духа був написаний Гукливський літопис - своєрідна Закарпатська хроніка 1660-1812 рр.. З 1998 до 2001 року церква страшенно занепала через байдужість до культурних цінностей місцевої влади. Шинґли (ґонти) прогнили і дощ лив всередину. Найбільше постраждали кутові з’єднання, випуски вінців зрубів, ґанок, опасання. Ціною великих зусиль громадськості наприкінці 2001 року вдалося вкрити новим ґонтом дахи і опасання, але деревина зрубів уражена грибком і в окремих місцях підгнила. Церква довго була закритою й називалася «музеєм атеїзму», що, дозволило зберегти недоторканим інтер'єр та іконостас 1784 року. Пам'ятку було відреставровано у 1970–1971 роках. uk.wikipedia.org
Фотогалерея
Відгуки
-
Игорь Алфьоров ★★★★★
-
Марина Матола ★★★★★
Надзвичайно красива церква,гарні краєвиди
-
Олександр Мельник ★★★★★
Храм Святого Духа (недіючий).
-
Alexander Zak ★★★★★
Церкву Святого Духа в селі Гукливий Закарпатської області було зведено коштом місцевої громади у XVIII ст. у стилі лемківської школи народної архітектури з ялинової деревини, встановлена на складному фундаменті з річкового каменю і знаходиться у верхньому кінці села. Хоча церква трохи віддалена від траси Воловець - Міжгір'я, її неодмінно варто оглянути, прямуючи, наприклад, до водоспаду Шипіт або Синевирського озера, адже відстань складає всього 1.5 км.
-
Andrii Tanenkov ★★★★★
Найдавніша дерев'яна церква Воловецького району, збудована на фундаменті з річкового каменю. В інтер'єрі церкви збереглися розписи 18 ст. Поруч із церквою стоїть дерев'яна дзвіниця заввишки 8 метрів, яка є гармонійною частиною архітектурного ансамблю. Біля церкви збереглися два давні кам'яні хрести.
Високогірна сироварня Izki