Ходила взимку, навіть слідів не було. Чистий кайф! Жодної людини і фантастичні краєвиди. Наверху, правда, вітер і одразу мерзнеш. З Щербовця гарна дорога. З усіма зупинками і фото підйом 3 години.
Піднімалися на гору з велосипедами, це був один з шляхів нашого маршруту. Діло було не легким, тягнути на гору, висота якої 1408 метри над рівнем моря. Були на якийсь празник, не пам'ятаю який, то людей було чимало. Але воно того варте!
Ходила перший раз. Вражаючі краєвиди та впринципі шлях не дуже важкий
Підйом 24.08.25 р. був майже лайтовий. Піднімались із Великого Гусиного, в групі були діти 7 і 9 років. Підйом 5,9 км за 2,5 години. Найважча ділянка останні метри виходу на хребет, вже після лісу.
Однозначно рекомендую це місце. Дуже гарна гора, неймовірні краєвиди!
Шикарний краєвид! Йшли від Щербовця по мапі. Іноді треба дертися майже у відвісну гору, принаймні складається таке враження. Але воно того варте!
Неймовірно гарні краєвиди! Однозначно рекомендую! Піднімались удвох з чоловіком зі Щербовця. Відверто скажу, були ділянки з крутим градусом, то ж підйом зайняв з привалами близько 4х годин. Але це того варте! На спуску є дуже інстанрамне місце - величезний стіл на фоні гір.
Гора є найвищою вершиною Вододільного хребта, який має таку назву через свою характерну властивість − звідси бере свій початок багато річок. Пікуй розміщений на межах двох областей − Львівської та Закарпатської і є найвищою точкою Львівщині. На вершині гори розташований кам'яний чотириметровий, чотирикутний стовп-обеліск, споруджений на честь першого президента Чехословаччини Томаша Масарика. Його поставили в 1935 мешканці села Гусного (з нього можна підніматись) , яке до війни разом з усім Закарпаттям входило до складу Чехословаччини. Неподалік від гори - перевал «Руська Путь», що на висоті близько 1200 м. Це був торговий шлях, що існував іще за дві тисячі років до нашої ери. Починався на Балканах, пролягав по Дунаю, далі вздовж Тиси піднімався в гори. На цьому перевалі й досі є хрест із написом «Руська путь». А вздовж хребта донедавна височіли прикордонні стовпи — тут була межа між довоєнною Польщею й Угорщиною. Також поблизу від вершини причаївся водоспад Воєводин. Щодо назви, то хтось каже, що румуни назвали так вершину в один з історичних часів краю. Інша версія - через гостру конусоподібну форму. А ще побачила, як селяни збирають чорницю. Не поодинокі, а великими гуртами приїжджають на прицепах тракторів і навколо справжня пекельна фабрика : носять мішками на плечах, немов картоплю, руки та обличчя також кольору чорниці. Біля тракторів - діжки (мабуть тут же вино роблять), хтось перебирає ягоди, хтось під кузовом відпочиває і всі-всі чемно вітаються, а вітер свище...
Неймовірна природа та панорами гір! Хребет весь в чорниці з ялівцем, камінням та квітами. Види на Полонину Руну, Боржаву і куди видимість дозволить. Скелі на вершині набагато більші ніж фото може передати. Йшли маркованим маршрутом 5020 з с. Верхнє Гусине до 2-х годин в одну сторону. Стежка чітка, без сюрпризів. Набір висоти ~ 600 м. На кемпінг біля лісу в суху погоду легковик проїде. До села декілька кілометрів цілком адекватної гравійної дороги. Одне розчарування - джипери практично на самій вершині, попри нац. парк, таблички з забороною проїзду і шлагбауми.
Дістатися до Гора Пікуй можна за посиланням