Микола Вінницький
★★★★★
Іноді здається, що такі сервіси вже вимерли, і коли хто відчиняє віконце або ти заходиш в середину, то не покидає відчуття, наче це не з тобою діється, і не сьогодні. Мама залишала пакет з парою поношених туфель і просила після школи здати в майстерню. І ти приходив, віддавав майстру, а там ще була записка, що робити та гроші без решти. Мовчасний час професіоналів. Я стояв, розглядав різних інструмент, вдихав запах шкіри та кремів для взуття, а майстер собі робив свою свою справу. Дядя Юра чи дядя Андрій, вже не пам'ятаю. І ось давним давно позаду школа. Вже мама не молода, і я немолодий, але ось такі майстерні ще живуть) можливо, виживають, правильно сказати, але поки є. Скоро підуть в минуле зовсім!