Палац Ґрохольських-Терещенків. Жіночий монастир Свято - Різдва Христового Туристичний об'єкт, Червоне

Відгуки

1. Olena Klymiv ★★★★★

   Коли їхали відвідати палац очікували що це буде чергова пам'ятка на стадії руйнації, яка нікому не потрібна. Але ми тут затрималися надовго і отримали дуже позитивні враження завдаки п. Тарасу. Нам пощастило що у будній день він зміг приділити час для екскурсії, цікаво та весело розказав за історію та етапи відновлення палацу. За оповідями легко уявляються моменти життя будівлі, якою вона була раніше. Такі люди, які обожнюють свій край дуже надихають, дякую за вашу позицію та вклад в історію! Всім дуже рекомендую відвідати палац та Червоне.

   майже 10 місяців тому
2. Tетяна Дрожевська ★★★★★

   Польський шляхтич Адольф Грохольський, який володів Червоним, у 1861 році збудував собі палац у неоготичному стилі, оточивши його садами й парком загальною площею 58 гектарів. Після смерті Грлхольського у 1863 році його дружина виїхала за кордон, а Червоне продала українському підприємцю Федору Артемійовичу Терещенку – одному з трьох синів Артемія Терещенка, родоначальника династії. Невідомо, хто був архітектором триповерхового палацу та інших споруд маєтку. У палаці були велетенська театральна зала й вестибюль, викладений білим мармуром. У бальній залі висіли дві венеційські люстри. У багатьох кімнатах були мармурові каміни, стіни прикрашала цінна колекція голландських майстрів. Усе це, як і привезені з Італії мармурові статуї, дісталося Терещенку разом з палацом. Терещенки розбудували палац під свій смак і потреби. Власне, тому палац так і називають – за прізвищами двох власників, які доклалися до його виду і стану. Федір Терещенко купив цей палац не тому, що йому він аж так сподобався - Терещенкам потрібен був не стільки палац, скільки земельні угіддя навколо, щоб вдало використати цукровий бум, який охопив українські терени в середині ХІХ століття. «Заходили» Терещенки у будь-яке володіння завжди грунтовно – будуючи якийсь бізнес, вони будували не тільки виробництво, а взагалі усю структуру, щоб це виробництво працювало – коштом Федора Терещенка тут звели цукровий і спиртовий заводи, лікарню, церкву, готель, школу, інститут шляхетних дівчат і будинки для службовців, кілька озер, липові, кедрові та коркові парки. На балконі палацу можна побачити сімейний герб із написом ««Стремление к общественным пользам», що у певному сенсі характеризує спосіб життя власників маєтку. На мій погляд, за типом мислення Терещенки були не тільки бізнесменами, а державниками (людей такого штибу нам зараз катастрофічно не вистачає). Син Федора Артемійовича Терещенка – теж Федір, якому перейшло Червоне - часто організовував удома пишні бали. Усім гостям вистачало місця, адже в палаці на той час було 50 спалень, які опалювалися (свої маєтки Терещенки оснащували усіма доступними на їх час благами цивілізації). В палаці навіть був свій кінотеатр (від оздобленої ліпниною зали з балконом, великою сценою, кімнатою для акторів тепер залишилася лише тінь із понівечених стін, підлогу тут зірвано, а замість розкішних люстр нині лише легкі проблиски сонця). Федір Федорович прославився ще і як авіабудівник. Навчаючись у Київському політехнічному інституті, він був членом товариства повітроплавання, з часом його захоплення переросло у професійне заняття. Молодший Терещенко навіть отримав замовлення на виготовлення військового літака, - так із майстерень поступово виріс завод. Напередодні Першої світової війни в Червоному випускали по два літаки на місяць. З 1915 року це вже був аеропланний завод. Невдовзі його евакуювали до Києва. Після Жовтневого перевороту і палац, і завод у Терещенка відібрали, а родині довелося емігрувати за кордон. Палац стояв замкнутий, і ні в кого з місцевих жителів навіть думка не виникала виламувати двері, аж поки у Червоному не з’явилися більшовики. З маєтку винесли чимало цінних речей, а що залишилося, вже забрали по домівках люди. Просторий палац довго порожнім не стояв. Спочатку в ньому оселився сирітський будинок. У 1927 році в одній із частин будівлі виникла пожежа, яка стала початком довгого шляху в безодню руїни. Зараз у палацу є господар. Місцевий краєзнавець Тарас Коновалов, який з дитинства цікавився палацом, створив ГО «Червоне туристичне» і намагається усіма можливими способами законсервувати об’єкт, щоб він далі не руйнувався. Які плани на майбутнє – невідомо, їх немає, бо немає розуміння, що з цим палацом робити, що в ньому має бути і де взяти гроші на його реставрацію. Тож у палаці створили арт-простір, адже у такий спосіб можна буде хоча б якось підтримати пам'ятку місцевого значення та запобігти її руйнації.

   майже 11 місяців тому
3. Оленька ★★★★★

   Дуже рада, що потрапила сюди. Ошатна будівля, але з такою сумною історією занепаду. Дякуючи Богу, тут є небайдужі люди, на яких вся надія. Але ми також можемо допомогти донатом або своїм візитом. Екскурсовод живе своєю справою. Історик за професією та покликанням. Бажаю здійснення всіх планів та сподіваюсь побачити цю будівлю ще у розквіті. Історично дуже цікаво, бо це маєток Терещенків, де відбувались багато відкриттів авіації, кінематографу. Але про це ви дізнаєтеся на екскурсії.... На фото додаю візитівку гіда. Підпишіться на сторінку маєтку. Це буде маленька крапля допомоги.

   1 рік тому

1. Орест Николин ★★★★★

   Вражаючий палац, дуже великий, не всі фото передають масштаб будівлі. Шкода, що територія парку поруч занедбана, та навколо багато місцевої забудови. Ця будівля явно хоче простору, так само як і реставрації.

   1 рік тому
2. Nataliia Yushchenko ★★★★★

   Приїхали в неділю, і не встигли дійти до палацу, як нас зустрів енергійний і натхненний гід Тарас, і запропонував провести екскурсію. Ми погодились, і це було прекоасне рішення. Видно, що людина дійсно любить те, чим займається і переживає за долю палацу і селища. Історія вкотре показує те, що в усі віки росіяни здатні лише руйнувати.

   майже 3 роки тому
3. Ksanka Bu ★★★★★

   Досить цікавий палац неоготичного стилю, гарно зберігся зовні, але всередині дуже потребує реставрації. Зайти на територію можна тільки у супроводі екскурсовода, інакше хвіртка зачинена. Але екскурсовод завжди на зв'язку, тож домовитися можна зараз на зараз. Хотілося б аби цей палац відреставрували і у людей була змога побачити як він виглядав раніше, бо історія в нього цікава й багата.

   майже 3 роки тому

1. Natali Kapliyk ★★★☆☆

   Місце історично-значиме, цікаве на визначні події і людей, розташоване у гарній місцевості, могло б бути одним із прибуткових та пам'ятних туристичних маршрутів України, цінним збереженим спадком для наступних поколінь, але.... На жаль, не потрібні виходить нам і країні така велична і наочна історія: занедбано, закидано, розбито та зруйновано... Стоїть ще з останніх сил ця велич минулих поколінь, велич людських талантів, реалізованих мрій та можливостей майже руїною: зараз там частково розмістився жіночий монастир Свято-Різдва Христового, мешканці якого своїми силами якось підтримують частину приміщень зсередини... Але цього мало: природа і людська байдужість роблять своє... Дуже двоякі відчуття від перебування там... Син сказав, що місце сильне, аж мурашки по шкірі... Бажаю, щоб знайшовся спонсор, меценат, який би відродив, оживив і відреставрувати усю будівлю з великим парком! P.s. До речі, на територію та в середину палацу пускають тільки в суботу та неділю в певні години за попереднім дзвінком екскурсоводу, про що написано в об'яві на вхідних воротах до монастиря.

   майже 4 роки тому
2. Юлія Мартинова ★★★☆☆

   На жаль, сам палац в жахливому стані: будівля руйнується, верхні поверхи без вікон, штукатурка обсипалася, слідів реставрації нема, окрім жахливих білих пластикових вікон на двох нижніх поверхах, з якими палац став схожим на радянський спортзал... Двері зачинені, на подвір'я не зайти - там якийсь монастир РПЦ... Зате в Червоному є місцевий гід - дуже приємний хлопець, ґуґліть, він проводить екскурсії навіть всередині палацу. Бонус - відому скульптуру "Три грації", яку Терещенко замовляв у Франції, можна побачити за пару сотень метрів від самого палацу, перед напіврозваденим будинком культури радянських часів. Плюс - нормальна дорога: від Андрушівки - хороша бруківка, від Кирилівки вже новісінький асфальт.

   майже 4 роки тому
3. Viktoria ★★★★★

   Ще плюс один незабутній день в скарбничку пам'яті. Наче перенеслись в минуле і доторкнулись трішки до історії краю та видатних цукрозаводчиків Терещенків. Палац, невимовно гарний і колись помпезний, зараз, нажаль, в жахливому стані і занепадає. Завдяки старанням монастиря і юного ентузіаста Тараса, там ще теплиться життя і є надія. Тарас провів нам цікаву екскурсію, розповів багато історичних фактів та веселив жартами. Цікаво навіть дітям. Поряд з палацом є озеро в формі серця, з альтанками, де можна перепочити і перекусити, тому беріть з собою сидорець. В місцевому магазинчику є навіть магніти напам'ять. Враження від подорожі змішані: благоговіння від архітектури і старовини та розчарування від ставлення держави до такої перлини. Тому раджу всім встигнути побачити це на власні очі, поки є на що дивитися.

   майже 5 років тому

Часті запитання та відповіді