Одразу кажу, підйом вгору досить крутий, на своїх двох буде не легко, йти 1 км, але як на мене воно того варте
Свято-Троїцький монастир. До нього я пішла після відвідин Пантелеймонівського монастиря. (У мене був день походів монастирями.) Щоб дійти від Пантелеймонівського, треба було повертатися до річки, а це велике коло. Я побачила, як униз крутою горою спускається чоловік. Виявляється, там є стежка, яка веде траверсом вниз. Прогулянка цією стежкою була насолодою: тінь і красиві пейзажі. А ще десь посередині шляху виявила джерело із холодною чистою водою. Далі дорога йшла спочатку сонцем, а потім знову лісом. На території Свято-Троїцького монастиря було безлюдно. У ченців, мабуть, був післяобідній сон. Тільки бджоли на маленькій пасіці активно працювали. Трохи відпочила на лавці під яблунею та й пішла назад. Вниз йти було швидше та легше.
Дістатися до Свято-Троицкий Хустский монастырь можна за посиланням
Високогірна сироварня Izki