Дуже гарний монастир, доглянута територія. Зараз у Храмі триває ремонт. Статут твували в хресному ході Було запрошено на престольне свято Чудове світле місце.
Приїхати сюди одного разу мало. Особливо людині не воцерковленій. Приїжджайте, навчайтеся чути та слухати тишу. Можете почути несподіване, незвичне та дуже приємне. Страшно писати, але може це Благодать?
Свято-Знаменський жіночий монастир, с.Вербівське, про такі місця говорять намолені. У далині від галасливих мегаполісів, пробок, нескінченних стресів та тяжкої екології, розташувалася Знам'янська пустель, у минулому хутір Розгульне. Тут у мальовничій місцевості, куди всього пару разів на тиждень за графіком дістається старий "пазик", панує чистота, тиша та умиротворення. Мало хто знає, але на початку 20 століття жіночий монастир був надзвичайно багатим, можливо найбагатшим на Південному Сході України. Обитель налічувала 700 насельниць, її літній храм міг вмістити до 5 тис. чол., черниці самі збудували цегельний завод, на якому обпалювали цеглу для будівництва нових доріг, церков і корпусів, власність Знам'янської пустелі налічувала 500 гектарів землі, також був свій свічковий завод іконописні майстерні, кілька вітряків, пекарня та олійниця. Сестри вирощували дуже цінні сорти пшениці, мали три ставки, у яких розводили рибу. При монастирі був величезний сад із особливими, привезеними з-за кордону, сортами фруктових дерев та квітів. А багато будівельних матеріалів доставлялися з Індії, Єгипту та інших країн. Але! Далі все, як завжди, і скрізь після 17 року. Розграбування. Гоніння. У церкві влаштували спортзал, у корпусах - школи, а 1945 року взагалі підірвали величний літній Преображенський собор. У 60-ті роки залишки монастиря люди розтягли по своїх ділянках для своїх потреб, монастир являв собою руїни, що заросли чагарниками, бур'яном і старими деревами, лежало сміття. І ось починаючи з 90-х, йде безперервний і копіткий процес відновлення. Всього 16 черниць, багато з яких далеко в похилому віці, по крихтах відновлюють блакитну перлину і подивіться як здорово у них це виходить. Ну і до речі скажу, що ті хто думають, що життя в монастирі, це біг від себе та мирських проблем, глибоко помиляються. Тут люди схильні до пристрастей і спокус, ще більше ніж мирські, а графік їхнього життя потребує неймовірних зусиль волі та повного підпорядкування. Скину розклад, для тих кому погано живеться чи він втомився: Розпорядок дня у Знам'янському жіночому монастирі Будні дні: 5.30 - підйом. У монастирі цей момент називають «калатушка» – за назвою дерев'яного церковного атрибуту, яким будять черниць. Удари калатушкою повинні нагадувати черницям про скорботний момент розп'яття Христа. 6.00 – 7.00 – чернече правило (молитва у храмі) 7.00 – 9.00 – слухняність (праця) 9.00 – 9.40 – ранкова трапеза 9.40 – 13.00 – слухняність або молитва (залежно від віку та стану здоров'я монахинь0 0 0.00 0.00 0.00 – 1.3) 16.00 – слухняність, молитва, короткий відпочинок 16.00 – 17.00 – чернече правило 17.00 – 18.30 – слухняність, молитва 18.30 – 19.10 – вечірня трапеза 19.30 – 21.00 – чернече правило. Ще з цікавого, одна дівчина-журналіст, провела експеримент. Вона домовилася з настоятелькою прожити в цьому монастирі три дні. Так ось за її розповідями, ця справа зовсім не з простих. По-перше, дуже суворий режим, часу він зовсім немає. По-друге, наприклад, витримати типову шестигодинну недільну службу, при цьому тримати стан, не спати не позіхати, не перекочуватися з ноги на ногу і навіть стежити, щоб пальці досить сильно стискалися виконуючи хресне знамення, без належної вправності не легко. Без спеціального благословення ніхто не буде говорити з тобою про життя за стінами монастиря. Кожна черниця протягом дня має прочитати про себе мінімум 100 молитов і кожну не менше 5 разів) Ну і звичайно ж праця, причому завзятий (нічого робити, завжди є бур'ян який треба виривати) спробуй ще наздогнати черниць 30-40 р. народження, багато з них в такому темпі ритмі живуть в монастирі по 15-20 років.
Гарне та спокійне місце, територія доглянута, багато квітів, дерев. Територією можна пройтися, відволіктися від проблем і подумати про щось своє. За монастиря є церква, куди можна зайти. У сам монастир тільки з дозволу, що дуже сподобалося, щоб ніхто сторонній не порушував спокій мешканців.
Свято-Знаменский женский монастырь знаходиться за адресою Unnamed Road, Вербівське, Дніпропетровська область, Україна, 52632
Дістатися до Свято-Знаменский женский монастырь можна за посиланням